КУЗЬМА СКРЯБІН: "Живеш собі і кайфуй від теперішнього моменту!"

Как-то мне посчастливилось познакомиться с Андреем Кузьменко - солистом известной украинской группы "Скрябін". Мы с подругой должны были взять у него интервью. Я, признаюсь, волновалась. Но не из-за того, что нам нужно было взять интервью у популярного певца. Нет. Я боялась разочароваться, так как, в какой-то степени, являюсь поклонницей творчества Кузьмы: в своё время постоянно слушала его песни, прочла книгу "Я, "Побєда" і Берлін" (сейчас с её титульной страницы мне улыбается милый смайлик с пожеланием "Великих справ!"). К счастью, мои переживания оказались напрасны.
У нас состоялась увлекательная, весьма неформальная беседа в неформальной обстановке: мы уютно расположились в машине Андрея и, наверное, час беседовали о жизни, о любви… В первую очередь нам было интересно понять, насколько человек отражается в своём творчестве, что стоит за словами и что скрывается между строк. Поэтому мы предложили Андрею Кузьменко ответить на свои же вопросы - высказывания из собственных песен. Вот, что у нас получилось)

- «Коли зранку встаю - каву наливаю, бо без неї трохи туго соображаю…»: Андрію, з чого починається Ваш недільний ранок?

КУЗЬМА СКРЯБІН: З кави! Мій недільний ранок нічим не відрізняється від понедільного, вівторного… (посміхається) Я ніколи не пишу тексти просто так. Кожне слово має своє пояснення, кожне слово зі змістом. Ніколи не вигадую фрази «з повітря». Завжди хочу, щоб зміст був або в самому тексті, або між рядками - залежить від пісні. Якщо вона весела і навіть з першого погляду може видатися дурнуватою, як «Маршрутка», у ній обов’язково є завуальований зміст. Страшно тішить, коли люди підходять і кажуть, що зрозуміли, про що я співаю. Це дуже-дуже приємно! 

- «А я нап’юся пива з самого ранку – я вільний. Нарешті Бог почув мене, і хтось вкрав мій мобільний…»: Яким має бути вихідний день, щоб Ви дійсно відчули, що відпочили?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Я не люблю вихідні! Мені не подобається бути у стані спокою. Для мене рух є прямо пропорційним успіху. Колись я був розслаблений, лінивий чувак, нічого не хотів робити, уникав руху в житті, і це призвело до того, що в тридцять років я знімав квартиру, донька ходила по хаті у старих колготах, і мені в цьому житті нічого не світило. Я зрозумів, що потрібно щось робити. І як тільки почав рухатись, одразу все змінилося. 

- «… залишився тільки цей альбом, а мрії розлетілися, як дим»: Яка Ваша найзаповітніша мрія?

КУЗЬМА СКРЯБІН: У мене її нема! Я перестав мріяти в той період, коли зрозумів, що треба рухатись. Коли людина місяцями, роками сидить і мріє про якусь яхту, не прикладаючи зусиль навіть для того, щоб в сім’ї з’явився хоча б велосипед, я думаю, що це просто витрачання енергії та часу і розпилювання своїх можливостей. Мабуть, краще, коли ти не думаєш про те, чого хочеш, а просто починаєш пахати, як бджола: нема чого їсти - сядь у машину, попідвози людей, якщо не маєш машини - піди підмети вулицю, і заробиш хоча б на кусок хліба. Людина в русі зовсім інша, ніж людина на ліжку. Я перестав мріяти і казав, що багато не хочу. Коли досягаєш чогось в житті, то постфактум ловиш себе на думці, що те, чого ти досяг, напевно і є тим, про що ти б мріяв.

- У одній з Ваших пісень після слів «Якщо ти зрадиш, кохана…» переліковуються жахливі подробиці майбутньої помсти. Чи змогли б Ви пробачити людині, яка Вас зрадила?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Ні. Хоча здебільшого зраджують чоловіки. Так, ми, на жаль, дуже примітивно вшиті. Не знаю нікого з мужчин, кого можна було б назвати ідеалом. Кожен десь вмочав своє рило в пушок. Сумно, але так цей світ збудований. І так, напевно, має бути. Для того, щоб відчути справжнє кохання, обов’язково мусиш час від часу страждати. Ніби й не справедливо, але без цього нікуди. Коли любиш і всередині щось давить, значить, ти переживаєш за людину, і це – кльово!

- «Любов - це система комбінацій, cвою ти мусиш знати всеодно»: А яка система у Вас?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Взагалі, у пісні «Люби до смерті» я намагався поетично перекласти текст гурту «Erasure», і це не моя власна думка. А комбінація дуже проста! Якщо тобі роками не набридає проводити час з однією людиною, ви маєте, про що поговорити, коли ти їдеш в довгу дорогу, повертаєшся і далі продовжуєш з нею пити вино і розмовляти на ту саму тему, що й перед подорожжю, це - щось більше, ніж любов. Кохання стає примітивним за якийсь час. Приплюсовуються побутові проблеми і починають робити його не красивим. «Рай с милым в шалаше», - це чудово, але, коли у тому шалаші починає воняти шкарпетками і їх треба прати, а на пральний порошок мають бути гроші, і хтось мусить піти за ним в магазин, битовуха починає з’їдати. Гармонія – це коли ви зустрічаєтесь раз на тиждень, чекаєте цього моменту, коли ви розходитесь по різні боки стіни і страждаєте… А як тільки починаєте жити разом, усе це, як та частина корабля, що знаходиться під водою, обростає камінням, «улітками»... Якщо ти здатен перемогти битовуху і, все ж таки, продовжуєш з людиною жити та відчувати кайф від спілкування з нею, то це - більше, ніж любов. І це – круто! 

- Коли Ви востаннє дарували своїй дружині «найкращі квіти Голандії»?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Я дарую квіти дружині, не прив’язуючись до дат. Я їду, дивлюся – гарні квіти, зупиняюся і купую їх. А дарувати букет 8го березня, один раз в рік, - то примітивно. Те саме – День Св. Валентина. Я знаю Св. Андрія, Св. Петра, а хто такий Св. Валентин? Де він був? Я щось про нього в Біблії не читав. Його нема! То який він святий?

- «Дешеве пиво і сухе вино, Робили нас щасливими людьми…»: А що зараз Вам потрібно для щастя?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Те саме! Головне - в певний момент зрозуміти, чого ти хочеш. Якщо ти не хочеш від життя більше, ніж воно в стані тобі дати, це означає, що ти щаслива людина. Коли ти заходиш у  лікарню, де лежать діточки, хворі на лейкемію, дуже легко відчути себе щасливою людиною, бо ти розумієш, що навіть відсутність у твоєму житті такої проблеми, як у них, то вже є щастя.

- «В житті не важливий сигнал GPS, якщо не один ти рюкзак свій несеш, то знайдеш для себе десь таки місце»: Де Ви бачите своє «місце щасливої людини»? 

КУЗЬМА СКРЯБІН: У мене таких місць маса! Моя машина – моє щасливе місце, моя хата, навіть гараж! Міста, де я був, а я досить багато подорожую, будь-який предмет або місце, з яким асоціюються приємні пережиті хвилини, все це – мої «щасливі» місця. Навіть, якби я поїхав у якусь діру в Україні, то не намагався б знайти там негатив. Серед мільйонів труб, розвалин я, все одно, знайду кайф. Я їду, настроєний на те, щоб втішитися, а не опустити себе і загрузити того, хто поряд зі мною. Тому цей сигнал GPS до одного місця... Його у мене навіть на склі в машині немає! Саме ліпше – це карта у бардачку. Якимось неживим істотам вірити не варто! 

- Дайте відповідь на питання зі своєї ж пісні: як Ви гадаєте, «Куда ми з вами живемо?»

КУЗЬМА СКРЯБІН: Дуже актуальне питання - «Куда ми з вами живЕмо?». Це - дійсно проблема! Сьогодні жоден з вузів України не входить до 250 кращих вузів світу. Я більш, ніж переконаний, замість того, щоб витрачати п’ять років життя на навчання в такій країні і платити за заліки та екзамени, ліпше купити той диплом або відправити свою дитину на навчання закордон. Взагалі, те, що відбувається сьогодні в Україні, це злочин! Мені страшно! Нещодавно в ефірі телеканалу «1+1» я трохи розмазав утюгом музичну премію за двадцять років в українській музиці «YUNA». Зі сцени не прозвучало жодного слова українською мовою. Жодного! Людей, які були популярними у 90-х роках, не те, що в залі, не було - про них навіть не говорили: «Green Grey», Юрко Юрченко, Тарас Петриненко (людина-ікона!), брати Гадюкіни, Віка Врадій, яка була «Міс Рок-Європа». Я все це пам’ятаю! І хтось мусить в цій країні казати на погане, що воно погане. 

- «Ти - сам собі країна! Зроби порядок в своїй голові!»: Скажіть, а якою країною є «Кузьма Скрябін»?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Я - не більше, ніж звичайний громадянин України. І це дійсно так. Але, коли мені щось не подобається, я йду в тєлєк і говорю про це! І якби людям у нашій країні щось заважало би жити, вони б не чекали, коли їм дадуть по п’ятдесят гривень за годину на Майдані, а збиралися у величезні маси, і політики б їх боялися. Політики роблять «беспредел», тому що не мають страху і не відповідають за свої злодіяння. І вони будуть це робити до того часу, поки їм не стане страшно. Якби кожен раз, коли якийсь політик приїжджав додому, йому падала цегла на скло або попробивалося колесо, він би боявся і не ставився до своїх вчинків так безпечно. Наш народ заслужив на те, що він має. Ось я написав пісню «Кинули» і пропонував багатьом українським артистам, щоб вони її зі мною заспівали, але ніхто не захотів, всі відмовилися…

- «Життя яскраве, коли кольорове»: На даний момент у Вашому житті присутній увесь спектр кольорів чи чогось таки бракує?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Весь. Але від деяких, дуже ядовитих, доводиться відмовлятися. Люблю гармонію. Я намагаюсь обмежити своє коло спілкування до тих людей, які для мене важливі. А паразитам, які заважають жити, лишається або шукати когось ще, або мучити одне одного. У кольорах також треба бути перебірливим, бо коли маєш у житті увесь спектр, теж не правильно. 

- Ви не думали написати сценарії за своїми повістями?

КУЗЬМА СКРЯБІН: Ні. Мені скучно сидіти за комп’ютером і стукати по клавіатурі, як дятел. Зараз я пишу книгу «Я, паштєт і армія», але дуже помалу, бо боюся, щоб вона не стала гіршою, ніж  «Я, «Побєда» і Берлін». 

- «Так страшно, коли не знаєш, що завтра...»: Розкажіть про свої творчі плани!

КУЗЬМА СКРЯБІН: У мене є пісня, яка має назву «Не думай про завтра». Завтра - дуже страшне. Післязавтра не таке страшне. Завтра - якесь магічне, воно ніби нависає над нами. Воно сприймається, як якесь майбутнє. Післязавтра набагато ближче. Я намагаюсь не думати про те, що буде. Я – фаталіст і реаліст. Не хочу загадувати наперед! Можливо, зараз взагалі впаде якийсь метеорит і розмаже нас! Не дай Бог! Навіщо про це думати? Живеш собі і кайфуй від теперішнього моменту!